Класне керівництво в системі виховання школярів

Особистісно-зорієнтоване навчання, ідеї гуманізації та демократизації шкільного життя як стержневі проблеми перебудови сучасної школи, докорінно змінюють організацію і здійснення навчально-виховного процесу. Школа сьогодні виходить на новий рубіж у пошуках інтенсивних технологій виховання і місця в ній класного керівника.

Вихідним у вихованні є розвиток духовно-моральних якостей особистості, які допомагають їй реалізувати себе як індивідуальність, навчити виробляти свою позицію в житті, пізнати і розуміти себе і оточуючих, здатність до самореалізації, самовираження, самоствердження.

З огляду на це класний керівник – це особа, яка здійснює корекцію всіх виховних впливів на учня і класний колектив як у школі, так і з боку різноманітного соціального середовища. Він концентрує свою діяльність, надаючи допомогу вихованцям пізнати себе, свою особистісну структуру від уявлення на інтуїтивній основі до об’єктивного сприйняття себе з тим, щоб орієнтуватись на самовиховання.

Класний керівник у тісній співпраці з учнями, батьками, керівниками гуртків, секцій, учителями-предметниками організовує і спрямовує виховний процес у класі так, щоб забезпечити перехід від виховання до самовиховання. Володіючи інформацією про учнів, він знаходить правильний шлях педагогічної інструментовки виховних впливів. Корекція виховних впливів здійснюється на основі врахування індивідуальних особливостей учнів, рівня розвитку колективу через зміст діяльності школярів.

Вибір тих чи інших справ відбувається з урахуванням інтересів, нахилів, здібностей, духовних потреб учнів. У своїй практичній діяльності класний керівник керується державно-нормативними документами, у яких сформульовані обов’язки педагогічних працівників.

Зокрема, в Законі України „Про освіту” вони такі: учитель забезпечує умови для засвоєння програм; утверджує принципи загальнолюдської моралі, правди, справедливості, відданості, патріотизму, гуманізму, доброти, працелюбства. Він виховує повагу до батьків, культурно-національних духовностей, історичних цінностей; готує до свідомого життя в дусі взаєморозуміння, злагоди, миру; поважає гідність дитини, захищає від будь-яких форм фізичного або психічного насильства, запобігає вживанню алкоголю, наркотиків, постійно підвищує свій професійний рівень.

Враховуючи те, що навчально-виховний процес з учнями проходить на уроках, заняттях гуртків, секцій, факультативів, різноманітних об’єднаннях за інтересами, екскурсіях в природу, і т.д. класному керівнику потрібно знайти нові засоби педагогічного управління, піднятись у своїй діяльності на більш високий рівень узагальненості. Як показує аналіз практики, виховні справи часто бувають випадковими за мотивами і тематикою, не охоплюють усіх сторін та проблем дитячого життя, не враховують справжніх їх психічних станів.

Добрий і уважний погляд на кожного вихованця, аналіз його розвитку поповнюються спеціальними методиками вивчення особистості анкетуванням, тестуванням, соціометрією; гарантують індивідуалізацію виховання і є одним із шляхів корекції виховних впливів. Вони полягають у тому, що класний керівник розглядає позицію школяра:

а) не суто учня, якого ми навчаємо;

б) не суто вихованця, якого ми піддаємо виховним впливам;

в) як позицію творця, самостійної людини, активного громадянина.

Найбільшою педагогічною та психологічною трудністю для класного керівника є знаходження свого місця в класному колективі. З одного боку, він має право на категоричну вимогу, а з іншого – він сам виступає членом класного колективу. І чим вищий рівень розвитку колективу, тим менше прав у класного керівника на вольові акти. Якщо цю складність не перебороти – порушуються взаємовідносини з учнями, ріст і розвиток колективу. Педагог має дотримуватись етики взаємовідносин, бути добре інформованим про участь вихованців у різних видах діяльності, відносинах їх у групах, про характер і зміст спілкування, потреби, інтереси і мотиви поведінки.

Тому виховні завдання, які має вирішувати сьогодні класний керівник, можна сформулювати так:

- виховання високоморального підростаючого покоління, формування у

нього українського менталітету на основі відродження національних

традицій свого народу;

- створення необхідних умов для фізичного розвитку школярів, збережен-

ня та зміцнення їх здоров’я;

- духовно-моральне виховання, головною особливістю якого є орієнтація

на загальнолюдські цінності

- розвиток таланту, розумових і фізичних здібностей, формування у

школярів високої пізнавальної культури, організація змістовного дозвілля

- підготовка учнів до господарсько-трудової діяльності;

- створення умов для вільного вибору світоглядних позицій;

- індивідуалізація виховання, фундаментом якої має стати ідея захисту

дитини у навчанні, здоров’ї, сфері спілкування.